Ви є тут

Інтерв`ю-бесіда з депутатом Харківської обласної ради Тітовим Н.І.

Тітов Микола Ілліч - депутат Харківської обласної ради V і VI скликань, член виконкому ВГО «Асоціації випускників Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Народився 1 січня 1949 р. в с. Шилово Калманского району Алтайського краю (Росія) в багатодітній родині офіцера у відставці. З 1959 року проживає в Україні.
У 1975 році закінчив Харківський юридичний інститут (на даний момент- Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»).
 
Пройшов шлях від судді районного суду голови цього суду, голови обласного господарського суду, голови міжобласного господарського суду до судді, першого заступника голови Вищого господарського суду України. Нині суддя у відставці.
 
Крім кар'єрних звань і нагород в галузі юриспруденції пишається своєю сім'єю, онуками та дітьми, які пішли по стопам батька у професійній діяльності.
Представники інформаційно-аналітичного центру Ліги студентів при Асоціації випускників НУ «ЮАУ імені Ярослава Мудрого» відвідали нинішнє місце роботи депутата Харківської обласної ради, щоб побільше дізнатися про біографічні відомості, життєвий досвід, досягнення і кар'єрні успіхи Миколи Ілліча і поділитися про це з потенційними читачами газети «Вісник» і сайту ВГО «Асоціації випускників».
 
- Чи виникають у Вас ностальгічні спогади пов'язані з вищим навчальним закладом?
 
- Ні, ностальгія відсутня. Напевно, тому що це був хоч і яскравий, але черговий життєвий етап. Є тільки вдячність долі, вчителям, які допомогли здійснити особисті бажання амбітної молодої людини, повної сил і надій, яка мріяла досягти високих цілей. Відчуваю також почуття задоволення від того, що мені вдалося багато чого досягти у професійній діяльності завдяки отриманим знанням. Обсяг знань, які я отримав в інституті сприяли кар'єрному зростанню, а також практична діяльність пробудила в мені інтерес до аналізу судової практики, дослідницької роботи. Я захистив кандидатську дисертацію, отримав учений ступінь кандидата юридичних наук. Викладав в ALMA MATER. Мені присвоєно вчене звання доцента. Я автор і співавтор багатьох підручників і навчальних посібників, науково-практичних коментарів законів і кодексів, упорядник спеціалізованих збірників нормативних актів. За підготовку підручників удостоєний звання лауреата премії імені Ярослава Мудрого Академії правових наук України. І це все без відриву від основного місця роботи - здійснення правосуддя.
 
- Як нам відомо, в 1970 році Ви вступили на навчання на юридичний інститут. Що Вас мотивувало вибрати спеціальність юриста, а не будь-яку іншу професію? Хто вплинув на Ваш вибір?
 
- Нехай буде благословенний той день, коли я зробив свій вибір на користь Юридичного інституту імені Фелікса Дзержинського в далекі 70-му році. Хоча на той момент в Харкові було більше 20 ВНЗ. Це був мій самостійний свідомий вибір. Я вдячний долі і по сьогоднішній день, що не помилився у власних прагненнях самореалізуватися в якості юриста і займати свою нішу серед колег-професіоналів.
 
- З травня 1968 року до травня 1970 Ви проходили службу в армії. Як військові навички і дисципліна допомогли Вам у майбутньому?
 
- На відміну від багатьох юнаків, які і сьогодні не дуже схвально відгукуються про службу в армії, я належу абсолютно до іншої категорії, - до людей, які вважали за честь служити своїй Вітчизні і відповідально виконували свій чоловічий громадянський обов'язок. Більше того, я відкрию секрет, про який мало хто знає, що в армію я потрапив в прямому сенсі за власним бажанням і завдяки своїй наполегливості. При проходженні медичної комісії лікарі зробили висновок, що зір мого правого ока не відповідає нормам, тому я не міг проходити службу в армії. Мені коштувало великих зусиль умовити лікарів районної комісії, щоб вони поставили хоча б самий мінімальний показник, який би дозволив мені служити. Я був настільки переконливий і наполегливий, що лікар зробив виняток зі словами: «Гаразд. Навіть, якщо ми тебе допустимо на даному етапі, то на обласній комісії ти так перевірку не пройдеш ». Але за випадковим збігом обставин через великий потік юнаків при проходженні медичної перевірки я пройшов і другу комісію. Так я став служити в армії. При проходженні курсу молодого бійця потрібно було пройти підготовку на вміння стріляти з автомата. Коли я ліг на вогневому рубежі, взяв у руки автомат і приставив його до лівого плеча, то викликав велике здивування у офіцера. Він мене запитав: «Ти що, лівша?» А я кажу: «Ні, просто у мене праве око не бачить». Офіцер не повірив і подумав, що це невдалий жарт. Так доля виявилася прихильною до мене і я пройшов через усі перепони, щоб здійснити бажання. Звільнився я через 2 роки у званні старшого сержанта. Я пристосувався до стрілянини з лівої руки і в мирний час по сьогоднішній день також успішно займаюся полюванням. Абсолютно не шкодую, що пройшов службу в армії ще й тому, що це було певним випробуванням, фізичної і моральної загартуванням.
 
- Навчання навечірньому відділенні в юридичному інституті Ви поєднували з роботою в Харківському міському комітеті комсомолу. Чи було у Вас вільний час? Як Ви його використали?
 
- Я завжди був схильний до громадської діяльності і в школі, і в профтехучилище, і на заводі, і в армії. А в міськкомі комсомолу я займався організацією будівництва дитячих спортивних майданчиків, проведенням різних спортивних турнірів, роботою з підлітками. Працювати з ненормованим робочим графіком і вчитися було нелегко. Але я все ж таки встигав з друзями і в парк сходити, і на танці як всі молоді люди. Хоча мені більше доводилося сидіти з книжками, ніж займатися різними розвагами. А той, хто віддавав пріоритет підручниками, самовдосконаленню, той більшого досяг і у професійній діяльності, та і в житті в цілому.
 
- Які перші емоції викликала у Вас атмосфера у вищій юридичній навчальному закладі?
 
- Я абсолютно впевнений, що мої враження повністю збігаються з емоціями представників нинішнього молодого покоління, які зараз перебуваютьу цьому вищому навчальному закладі, не дивлячись на те, що нас розділяють 43 роки. Мої перші емоції - відчуття вишуканості, я б сказав величі храму науки і, звичайно ж, радості, ейфорії від успіху, але і десь відповідальності за свій вибір, за отримання своєї майбутньої професії юриста. До речі, у мене до цих пір зберігається повідомлення про зарахування на 1 курс юридичного інституту, яке викликало у мене такі радісні почуття. Для мене і моїх батьків це було важливою подією в житті. Я повинен був стати першим юристом в нашій великій родині.
 
- Чи є у Вашому житті особистість чи історична особа, які послужили для Вас прикладом у професійній діяльності?
 
- Безсумнівно. Мої кумири - це викладачі ВНЗ, вчителя по життю. Такими були і є: Василь Якович Тацій, Микола Іванович Панов, Юрій Михайлович Грошевой, Володимир Володимирович Сташис, Володимир Миколайович Гайворонський, Володимир Серафимович Зеленецький і багато інших. Це ті люди, у яких я переймав не тільки правові знання, а й певні людські якості. Також я вдячний за співучасть у кар'єрній діяльності секретарю міськкому комсомолу Сергію Романову, начальнику відділу юстиції Ключко Георгію Сергійовичу, зав. адмінвідділу обкому партії Гіржанову Владлену Миколайовичу та іншим особистостям-професіоналам, з якими я мав честь спілкуватися, унаслідувати їх приклад.
 
- Чи підтримуєте Ви стосунки зі своїми студентськими друзями? Перетинаєтеся Ви з ними у професійній діяльності?
 
 - На даний час зі своїми «однокашниками» мені доводиться перетинатися рідше, так як вже майже 9 років я - суддя у відставці і не практикую у сфері юриспруденції. А раніше я, як відомо, 30 років присвятив правосуддю. Мені доводилося часто зустрічатися з випускниками нашого ВНЗ в якості моїх колег по роботі. На даному етапі життя я зустрічаюся з ними в неофіційній обстановці, як зі старими друзями в рамках державних та недержавних свят. Я радий, що до цих пір підтримую зв'язок з ВНЗ і зустрічаюся зі своїми одногрупниками, однокурсниками, випускниками ініціюючи і проводячи через кожні 5 років теплі зустрічі випускників.
 
- У квітні 1976 року Вас обрали на посаду народного судді Московського районного народного суду в м. Харкові. Пам'ятаєте, який був Ваш самий перший вирок?
 
- Звичайно ж. Відповідно до чинного на той момент кримінального законодавства, була передбачена відповідальність за дармоїдство. Якщо особав перебігу 4 місяців не працювала, їй вручали повідомлення про те, що вона повинна працевлаштуватисяпротягом місяця. Якщо вона не працевлаштувалася, то тоді їй ще надавали місяць, але давали направлення на певні вакансії, з яких людина могла вибрати для себе найбільш придатну для себе. Хто не скористався допомогою у працевлаштуванні, повинен був нести відповідальність. Так ось, моя перша кримінальна справа - притягнення до відповідальності за дармоїдство за статтею 214 кримінального кодексу. Зараз це, напевно, звучить як фантастика. Але тоді були такі закони. А одним із перших цивільних справ - встановлення батьківства поза шлюбом. Обставини були досить цікавими. Мати стверджувала, що батьком її дитини є таксист, який часто підвозив її з роботи додому і час від часу заходив на чай. А таксист заперечував, що він є батьком дитини. Була призначена відповідна експертиза, яка повідомила, що батьківство виключається. Це і донині дуже рідкісний висновок. Найчастіше у висновках писали, що біологічне батьківство не виключається, а значить з боку позивача потрібні додаткові докази (спільне проживання, ведення спільного господарства і т. д.). На вимогу матері дитини була призначена повторна експертиза вже в республіканському інституті. Але висновок був аналогічний попередньому. У підсумку, на останнє судове засідання громадянка не прийшла, був присутній лише її адвокат. Інших доказів не надали. Ми змушені були відхилити позов. Жіноча хитрість у заволодінні заможного таксиста не вдалася.
 
- Якими якостями повинен володіти суддя, щоб стати справжнім професіоналом?
 
- Суддя без внутрішнього стрижня, без відчуття насамперед у собі законності і справедливості не може стати професіоналом. Іншими словами - судове рішення завжди має відповідати нормам конкретних законів. Виносячи судове рішення, суддя повинен бути впевненим, що вчинене підпадає під конкретні норми закону і є доведеним. Справедливість - це почуття міри, відповідність вчиненого і міри покарання. Необхідно, щоб будь-який учасник процесу судове рішення сприйняв не як кару, а як відповідність покарання за скоєне, і якщо говорити про цивільні чи господарські відносини - єдине можливе рішення. Також потрібно вміти організувати себе, всіх учасників процесу, а також апарат суду так, щоб забезпечити розгляд справ у розумні строки. Можна зсилатися на багато причин, якими можна спробувати виправдовувати затягування строків розгляду справ, але найбільше цінується громадянами пунктуальність у суддівській практиці. Крім того, у судді має бути вміння слухати і чути - це має бути обов'язковою якістю судді. Суддя повинен уважно слухати, що говорять йому учасники судового засідання, щоб у них не виникло відчуття, що до їхніх слів відносяться поверхнево, щоб вони не засумнівалися в правильності майбутнього судового рішення. Суддя не повинен сидіти і гортати папери переглядаючи справу під час засідання, щоб ознайомитися з ними. Це потрібно робити заздалегідь. Великою майстерністю судді є також контроль за своєю мімікою і жестами при розгляді справ. Не можна давати найменшого приводу для сумніву в неупередженості судді, ні в якому разі не висловлювати власну позицію. На жаль, такими якостями поки володіють не всі судді. Про це не мало пишеться в пресі та у зверненнях до депутатів.
 
- У формуванні якого розділу Конституції України Ви брали участь у складі Конституційної комісії в період 1994-1996 р. р.?
 
- Для мене було великою честю брати участь в епохальній події, а саме у формуванні нової на той момент Конституції. Я зберігаю Постанову Верховної Ради України від 10 листопада 1994 року, якою було затверджено склад Конституційної комісії під керівництвом Президента України Кучми Л. Д. і голови Верховної Ради Мороза О.О. - Всього 40 осіб, в тому числі і Тітов М.І. - Голова Арбітражного суду Харківської області. Видали нам відповідне посвідчення, яке надає нам можливість відвідувати Верховну Раду та інші приміщення, де проходили пленарні та секційні засідання конституційної комісії. За розподілом я потрапив до секції, яка готує розділ Конституції «Виконавча влада». Також я взяв на себе додаткове навантаження-працювати у секції «Судова влада». Активно виступав як на пленарних засіданнях Конституційної комісії, так і в роботі секцій, подавав пропозиції. Напевно, за свої старання і був удостоєний після прийняття Конституції ордена «За заслуги» III ступеня.
 
- Повертаючись до сьогоднішнього дня. Які перші результати і перспективи Ви бачите в діяльності ВГО «Асоціації випускників юридичної академії імені Ярослава Мудрого»?
 
- Я вважаю одним з перших реальних досягнень Асоціації - підписання трьосторонніх договорів між НУ «ЮАУ імені Ярослава Мудрого», роботодавцями та Асоціацією випускників про те, що роботодавці беруть на стажування студентів четвертих та п'ятих курсів, що навчаються на контрактній основі, які пройшли відбір за конкурсом в рамках університету. Ця форма співпраці надає шанс студентам самореалізуватися і надалі бути працевлаштованим. Це один із перших кроків у розвиток майбутнього ВГО «Асоціації випускників», але також є й інші цілі ізавдання, подальші перспективи в області професійних і культурних зв'язків між випускниками, що знаходяться як в найближчому, так і в далекому зарубіжжі у сприянні поліпшення умов за якістю підготовки фахівців в юриспруденції, гармонійного розвитку студентів та студентського самоврядування.
 
- Ваші побажання та рекомендації нашим читачам.
 
- Я бажаю ректорату, професорсько-викладацькому складу, усім співробітникам університету й надалі зберігати високий статус Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», бути і далі на найвищих позиціях серед ВНЗ країни, зберігати славні традиції університету. Дуже хотілося, щоб університет був визнаний не тільки як найкращий вищий навчальний заклад на території України, а й за її межами. Наприклад, на рівні Кебріджа, Оксфорда. Для цього створені практично всі умови. Треба до цього прагнути. А студентам і випускникам я бажаю пишатися своїє ALMA MATER! Жити, вчитися і працювати так, щоб і ВНЗ пишався своїми випускниками, як це відбувається вже більше двохсот років. Щастя і успіхівусім на цьому шляху!
            Інтерв'ю-бесіду проводила Яковлева Інна
 

Наші партнери